Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Михайло Бриних: Не існує книжок, які б можна було радити всім
На питання «Що читати?» відповідає письменник, літературний критик Михайло Бриних.
Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що ні?
Одразу прошу вибачити за хаотичність вражень, але й
читання моє протягом останніх місяців не відзначалося впорядкованістю чи
системністю, - більшість книжок, про які йтиметься далі, потрапляли до рук
випадково.
У прозі несподіваним відкриттям став роман Ігоря
Моісєєнка «Сектор обстрілу - «Аісти» (Кременчук: Піраміда, 2010). Часто
доводиться чути і від письменників, і від критиків (зокрема, більш як десять
років тому цю тезу регулярно озвучував В´ячеслав Медвідь), що найбільші
українські трагедії ХХ століття в художній літературі досі так і не збулись, не
осутнились. Голодомор - усього кілька книжок, Чорнобиль - хіба
документалістика, Афганістан - жменька новел. Що стосується афганської
тематики, то роман Моісєєнка - це і є той давно очікуваний твір, який не лише
повертає читача у кошмар пізнього совка, коли «груз 200» прибував на всі
українські летовища, але і містить безцінний почуттєвий матеріал «людини з
пекла»; це надзвичайно переконливий роман як у художньому, так і в
панорамно-документальному вимірах.
Суперечливі враження викликала нова книжка Романа Коваля «Отаман
Орлик» (К.: Стікс, 2010), присвячена отаманському рухові на Київщині 1920 -
1922 рр. З одного боку, видання містить стільки щойно віднайдених документів і
свідчень, що їх вистачило б на десятки інших історичних досліджень (тільки ж де
ті історики?). З іншого, книжку псує бажання пана Романа белетризувати зібраний
матеріал, перетворити це все на книжку нарисів, - з цим якраз халепа. Все ж
таки, «Отаман Орлик» - це не «Чорний ворон», хоча і в Шкляра карикатурність
образів і характеристик негативних героїв спантеличує багатьох читачів. Дозволю
собі замість пояснень і цитат одну коротку історію. Не так давно засідав я в
одному журі. До записників досі себе не привчив, тож зазвичай напихаю власними
нотатками книжку, яку в цей час читаю, - так на столі з´явився «Отаман Орлик».
Один з членів журі, художник Олександр Ройтбурд, під час перерви взяв її
погортати. Протягом двох хвилин я спостерігав, як щелепа його відвисає, а очі
округлюються, - це було незабутнє видовище. А що сталося б, наприклад, з
Олександром Красовицьким внаслідок ознайомлення з лексико-стилістичними
особливостями письма Коваля - мені страшно навіть уявити. Отже, резюме таке: Коваль
як науковець і невтомний збирач історичного каміння, що колись та й стане
коштовним, робить надзвичайно важливу для України справу. А літературність його
книжок тягне хіба що на обговорення в студії Савіка Шустера, не більше.
Десь із місяць тому я чесно намагався прочитати роман
Володимира Лиса «Століття Якова» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2010), але так і
не подужав цю тоненьку книжечку. На мій погляд, читання Лиса - це заняття для
тих, хто любить тупим ножем чистити річкових окунів.
Як завжди, із великим задоволенням читав усіляку
белетристику. Новий роман Жана-Кристофа Гранже «Ліс мерців» (Москва:
Іностранка, 2010) - чудовий, як завжди, і зроджує підозри, що я так і не
дочекаюсь, коли цей француз нарешті сяде в калюжу, як Боріс Акунін. Ще прочитав
якогось нового Дена Брауна, але навіть не запам´ятав назви, - напевно, хороша
книжка.
З кожним роком дедалі менше хочеться читати поезію, хіба
що вже «перевірених авторів». Класну, дуже цілісну збірку видав минулого року
Павло Вольвач - «Вірші на розі» (К.: Ярославів Вал, 2010). У музиці є поняття «концептуального
альбому» (термін частіше використовувався щодо арт-рокових виконавців). «Вірші
на розі» - концептуальний твір саме в такому, арт-роковому сенсі. В цій книжці
вірші чіпляються один за одного, а всі разом - за хрускіт часу, який ось-ось
зникне за рогом, та поки що ти бачиш поли його пальтішка й механічно перевіряєш
свої кишені. Також читав поетичну збірку Валерія Гужви «Вежа» (К.: Ярославів
Вал, 2010) - сміявся на кожній сторінці, як Леся Українка. Втім, це
елементарний естетичний несинхрон, - нічого з цим не вдієш.
Що плануєте прочитати?
Передусім мрію витратити кілька днів життя на роман
Стівена Кінга «Під куполом» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2010) у перекладі
Олександра Красюка. Після прочитання двох десятків книжок одного автора
спинитися вже неможливо. З іншого боку, більш як 1000 сторінок тексту тримають
мене на певній дистанції. Є в мене якесь містичне відчуття, що 1000 сторінок -
це той рубікон, який сучасному письменнику не варто переходити.
Інших планів немає, а якби й були - то однак швидко
змінилися б.
Що б Ви радили почитати іншим?
На моє глибоке переконання, не існує книжок, які б можна
було радити всім. У світі безліч людей, яким навіть Святе письмо може
зашкодити. Тож коли доводиться відповідати на це запитання, то зазвичай я перш
за все думаю, що сам хотів би перечитати.
Моя відповідь не буде оригінальна: передусім хотілося би
перечитати корпус української класики в якомога ширшому діапазоні. Усі ми часто
згадуємо ті імена, які нібито знаємо ще зі школи, але насправді - це
жонглювання порожніми знаками. А хочеться мати справу з живими людьми, а не з
їхніми портретами.
Додаткові матеріали
- Анатолій Дністровий: Мертві краще написали за живих
- Дмитро Дроздовський: Раджу всім перечитати «Державця» Макіавеллі, «Ричарда ІІІ» Шекспіра і «Проби» Монтеня
- Віталій Портников: Книжка, написана в певній місцевості - або про певну країну – «оживає» на тлі цієї країни
- Ірина Шувалова: «Не втомлююся рекомендувати Сєрґєя Чєґру»
- Олег Вергеліс: Раджу почитати Олександра Баріко
- Таня Малярчук: «Томисько «Ботакє» Тараса Прохаська гріє душу»
- Володимир Рутківський: Любіть творчість Олександра Гавроша
- Олена Марінічева: «З нон-фікшену я б порадила книгу німецького філолога Віктора Клемперера «Мова Третього Рейху»
- Стронґовський: Сподобався роман Артура Клінава «Шалом»
- Станіслав Вишенський: «Насамперед, раджу читати вірші»
- Катерина Хінкулова: Раджу твори Каті Мєтєліци — дуже смішно та іронічно
- Оксана Луцишина: Читаю або дуже вишукану літературу, або романи про зомбі чи голлівудських дружин
- Любов Якимчук: «Радити читати – це як радити, яку білизну вдягнути»
- Тетяна Щербаченко: Раджу прочитати «Зеленый шатер» Уліцької
- Дана Рудик: «Записки самасшедшого» – біопсія злоякісної пухлини сучасного суспільства»
- Костянтин Коверзнєв: «Серед нас живуть два геніальні поети – Станіслав Вишенський і Василь Голобородько»
- Пилип Селігей: «Рідко читаю видання, яким не виповнився рік, – чекаю доки спаде ажіотаж»
- Сашко Лірник: «Якщо відчуваю що книжка «не йде» – кидаю її»
- Станіслав Цалик: Раджу прочитати «Украинский национализм: ликбез для русских»
- Григорій Гусейнов: «Порадник з мене нікудишній, але я точно знаю, що ті, хто постійно читає журнал «Кур’єр Кривбасу», у виборі ніколи не помиляться»
- Марія Шунь: «До прози в мене не таке пієтетне ставлення, як до поезії»
- Григорій Семенчук: «Чапаев и Пустота» — обов’язковий device до будь-яких психопрактик
- Наталя Пасічник: «Одні книжки старіють, інші завжди залишаються актуальними»
- Олександр Гаврош: «Відкриваю для себе українську дитячу літературу»
- Дмитро Чекалкін: «При виборі книги орієнтуюся на улюблених авторів»
- Світлана Пиркало: «Записки українського самашедшого» - не прозовий дебют, а дебют полеміста чи соціального коментатора
- Юрій Андрухович: Раджу обов’язково прочитати «Ґоттланд» Маріуша Щиґела
- Сергій Жадан: Рекомендувати до прочитання книжки – справа невдячна
- Луценко радить читати книжки і відмовитись від шансону
- Вано Крюґер: З прози читаю лише метрів, а не міліметрів
- Василь Карп’юк: Мені дуже сподобався «Бетмен Сагайдачний» Олександра Кабанова
Коментарі
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року